При розбіжності літосферних плит суші утворюються розломи (рифти). В океанах у зонах розломів піднімаються потужні потоки магми, яка, застигаючи, нарощує краї літосферних плит. Так, наприклад, розширюється ложа Атлантичного океану. На межі літосферних плит часто відбуваються землетруси та виверження вулканів.
При зіткненні двох материкових тектонічних (або літосферних) плит утворюються так звані складчасті гори. Це відбувається так: дві плити під час зближення починають видавлювати гірські породи, що знаходяться між ними. Це може бути частиною дна океану або окраїнною частиною континентальних плит.
Альфред Вегенер припустив, що в далекому минулому на Землі існував єдиний материк — Пангея, який приблизно (200) мільйонів років тому розколовся на кілька частин, з яких потім утворилися сучасні материки. Ця гіпотеза набула розвитку в наші дні як «Теорія літосферних плит».
Літосферні плити стабільно змінюють контури. Плитам властиво розколюватися і спаюватись, утворюючи одну плиту. Також вони можуть поринати в мантію, досягаючи рівня зовнішнього ядра. Оскільки плити розташувалися на пластичному шарі верхньої мантії, то їм характерно рух щодо один одного.