Пепсин функціонує лише в умовах надзвичайної кислотності в шлунку. У тонкій кишці, pH нейтралізується приблизно до 7 і більше не є кислим. Тому, коли пепсин потрапляє в тонкий кишечник, він більше не функціонує.
Перетравлююча здатність пепсину найбільша при кислотності нормального шлункового соку (рН 1,5-2,5). У кишечнику шлункова кислота нейтралізується (рН 7), і пепсин більше не діє.
Пепсин може пригнічуватися високого рН (див. Активність і стабільність) або сполуками-інгібіторами. Пепстатин є низькомолекулярною сполукою та потужним інгібітором, специфічним для кислих протеаз, з інгібіторною константою дисоціації (Ki) приблизно 10-10 М для пепсину.
Пепсин — це шлунковий фермент, який оптимально працює при кислому рН, як правило, приблизно від 1,5 до 3,5. Коли пепсин потрапляє в дванадцятипалу кишку, він стає неактивним через більш нейтральний pH у цій частині травного тракту.
Основні клітини: Пепсин і перетравлення білка Пепсин інактивується в лужному середовищі тонкої кишки. Бікарбонат з екзокринної підшлункової залози нейтралізує шлункову кислоту і деактивує її.
Пепсин, який виділяється головними клітинами та активується в кислому шлунковому секреті, є одним із основних компонентів рефлюксної рідини та одним із основних факторів ушкодження у пацієнтів із ГЕРХ. Пепсин деактивується при pH 7,0, і реактивується після повторного підкислення.