Самурай (Яп. 侍, японською також використовується слово «буси» (武士)) – у феодальній Японії – світські феодали-чоловіки, крім онна-бугейся, починаючи від великих володарів князів (дайме) і закінчуючи дрібними дворянами; у вузькому і найчастіше вживаному значенні – військово-феодальний стан дрібних дворян.
Жінка–самурай, Точніше онна-бугейся (яп. 女武芸者) жінка, що належить до стану самураїв у феодальній Японії і навчилася навичкам володіння зброєю.
Перші самураї виникли Японії на початку 12 століття. У той час державою правив відважний сьогун Мінамото. Це були досить мирні часи, тож чисельність самураїв була порівняно невеликою. Воїни брали активну участь у мирному житті – вирощували рис, виховували дітей, навчали бойових мистецтв.