Дезлоратадін характеризується більш тривалим часом напіввиведення та більшою чутливістю до Н1-рецепторів, ніж лівоцетиризинале при цьому ефективність його нижча. Так, інгібування гістамін-індукованих пухиря та гіперемії через 4 години після прийому дезлоратадіна становило 34%, а лівоцетиризину — 100 %.
Одним із найбільш сучасних ефективних та безпечних блокаторів Н1-рецепторів гістаміну другого покоління є лівоцетиризин.
Лівоцетиризин є більш удосконаленим, активним метаболітом свого попередника цетиризину. Також вважається, що лівоцетиризин діє ефективніше, оскільки є більш спорідненим і вибірковим до Н1-гістамінорецепторів, ніж цетиризин.