чоло) – анатомічна область голови людини, обмежена волосяною частиною голови зверху та бровами (надочноямковим краєм лобової кістки) знизу. З боків лоб обмежений скронями.
Общеслав. Того ж кореня, що луб, лупити (див.). Вихідно – "шкаралупа, луска", потім – "череп, голова" (пор.
Трохи вище очей розташовувалося чоло, тобто лоб. У нижній частині обличчя у людини знаходилися вуста та ланіти. Таке позначення мали губи та щоки відповідно.
Давньоруське – чоло (лоб, Передня частина ратного ладу). Індоєвропейське – kel-e (підніматись). Слово відомо давньоруській мови з XI ст. За своєю етимологією сходить до індоєвропейського kel-, що означає «бути нагорі», «підніматися нагору».