Відносна істина – це неповне, неточне знання, яке відповідає певному рівню розвитку суспільства. При цьому способи здобуття цього знання залежать від певних умов, місця та часу їх здобуття.
Відносна істина – це неточне знання або неповне про щось. Прикладом може бути, вам сказали що на вулиці дуже жарко. Ця істина щодо когось, можливо ви звикли до інших температур і для вас це норма.
Відносна істина – це обмежене знання, яке піддається зміні. Абсолютна істина – це постійне незмінне знання. Головна відмінність полягає в тому, що відносна істина має шанси стати абсолютної істиною, але не навпаки, тому що абсолютна істина не може стати відносною.
1) Тільки відносна істина виявляє суттєві ознаки, зв'язки, закономірності, закони. 2) Істиною називають будь-яке нове знання, отримане внаслідок процесу пізнання.