Основою поеми стала особиста трагедія А. Ахматової: її син Лев Гумільов був тричі заарештований у сталінські роки. Вперше його, студента історичного факультету ЛДУ, заарештували 1935 року, і тоді його вдалося невдовзі визволити.
Автор закликає ніколи не забувати про народне горе і пам'ятати тих невинних людей, які стали жертвами нещадної машини влади. Ця частина історії і викреслювати її з пам'яті майбутніх поколінь – злочин. Пам'ятати і ніколи не допускати повторення страшної трагедії – те, чому вчить Ахматова у своїй поемі.
Називається за початковими словами інтроїта "Requiem aeternam dona eis, Domine" ("Спокій вічний даруй їм, Господи"), яким відкривається традиційна (григоріанська монодична) заупокійна меса.