«Словник літературознавчих термінів» за редакцією Тимофєєва та Угорова визначає інтонацію як «манеру говорити, характер виголошення слів, тон людської мови, що визначається чергуванням підвищень та понижень голосу, силою наголосів, темпів мови, паузами та ін..
Інтонація – Це зміна основного тону, інтенсивності і тривалості речення, що сприяє членуванню потоку мови на окремі відрізки – синтагми, і мають крім синтаксичного значення також емоційне значення.
Засіб фонетичної організації мови (інтонація) ділиться на три типи: Оповідальна; Запитальна; Вигукова.
Інтонація (лат. intonō «голосно вимовляю») – сукупність просодичних характеристик речення: тону (мелодики мови), гучності, темпу мови та її окремих відрізків, ритміки, особливостей фонації. Інтонація разом із наголосом і тоном утворює просодичну систему мови.