Чин архімандрита з'явився у Східній церкві у V столітті (є деякі свідчення, що він існував уже у IV столітті) — так іменувалися обрані архієреєм з ігуменів особи для нагляду над монастирями єпархії.
1) вища звання чернечих священиків; 2) чернечий священик, володар цього звання; 3) (раніше) наглядачі за монастирями єпархії, настоятели особливо значних монастирів.
Відмінність його від архімандрита (настоятеля монастиря першого або другого класу) полягало в тому, що при богослужіннях він одягається в просту чернечу мантію та набедренник, тоді як архімандрит одягається в мантію зі «скрижалями», наперсний хрест, палицю та митру.