Закон спадної граничної корисності говорить, що у міру збільшення кількості споживаного економічного блага його гранична корисність має тенденцію до скорочення.
Корисність блага чи товару — його здатність задовольняти будь-яку людську потребу. Корисність можна розділити на об'єктивну та суб'єктивну. Проблема виміру суб'єктивної корисності у тому, що кожна людина може мати свою оцінку корисності, що істотно відрізняється від середньої.
Даний закон був відкритий німецьким економістом Германом Генріхом Госсеном (Hermann Heinrich Gossen, 1810-1859) у 1854 році.
Гранична корисність (MV) – це додаткова корисність, яку отримує споживач з кожної додаткової одиниці блага. Вона постає як приріст загальної корисності блага однією одиницю.