Старослов'янська кирилиця – перша кирилична абетка з 46 літер, що склалася на рубежі IX і X століть для запису старослов'янської та згодом церковнослов'янської мов.
Нинішню версію російської алфавіту можна датувати 1942 роком. Тоді вживання літери «е» стало обов'язковим, відповідно, алфавіту стало налічуватися 33 літери.
У слов'янській абетці було 43 літери. Лише за Петра I змінилася кількість літер, їх стало 36. Пізніше в абетку внесли нові літери (їх не було в старослов'янською мовою) – Е та Й. У 1918 р.
Російська алфавіт (Російська абетка) алфавіт російської мови, у нинішньому вигляді – з 33 літерами – існуючий з 1918 року (літера її офіційно затверджено лише з 1942 року: раніше вважалося, що в російській алфавіту 32 літери, оскільки літери е, е розглядали як варіанти однієї і тієї ж літери).