Закони, які потребують чіткої згоди Федеральної ради, чітко перераховані в Основному законі. Усі закони, які не можна віднести до жодної із згаданих тут справ, тому є так званими законами про заперечення.
У Німеччині діють закони про заперечення Федеральні закони, які можуть набути чинності без згоди Бундесрату. Після завершення процесу узгодження Федеральна рада може заперечити проти закону більшістю голосів штату (щонайменше 35 голосів).
Протягом історії Федеративної Республіки Німеччини було прийнято багато законів про заперечення, які були успішними та призвели до вдосконалення законопроектів. Прикладами цього є закон про реформу податку на спадщину чи заборону куріння в ресторанах.
Закони, які потребують схвалення (зокрема закони про згоду), належать до законів Німеччини Федеральні закони, які також потребують схвалення Бундесрату після ухвалення закону Бундестагом Німеччини. Ці закони можуть бути прийняті лише більшістю голосів Федеральної ради (наразі 35 голосів).
Закони про згоду тільки виникають якщо їх схвалить Федеральна рада (Стаття 78 Частина 1 Основного Закону). Якщо у вищезазначених випадках використовується посередницький комітет, він є посередником між федеральним урядом і урядом штату.
Термін подання заперечень. Заперечення є протягом одного місяця з дня проголошення адміністративного акта (→ Адміністративний акт) (Стаття 355 AO).