Електропоїзди класичного виконання отримують енергію від контактного дроту або контактної рейки за допомогою струмоприймачів. Струмоприймачі можуть розміщуватись як на моторних, так і причіпних вагонах, в останньому випадку живлення передається в моторний вагон через електричні міжвагонні кабелі.
Електрички рухаються на залізницях усередині міста або на залізницях із електрифікованими лініями. Електропоїзди рухаються за рахунок електроенергії, яку вони одержують від електромережі змінного або постійного струму. Кількість вагонів у електричці залежить від потоку пасажирів.
Залізниці Росії та країн колишнього Радянського Союзу, електрифіковані на змінному струмі, використовують напругу ~25 кВ частотою 50 Гц.
Сучасні автономні локомотиви як первинний двигун використовують двигуни внутрішнього згоряння – дизель (тепловози) або газова турбіна (газотурбовози).