Він успадковував ремесло батька і в молодості займався ліпленням: Павсаній бачив ще три грації, нібито виліплені Сократом. Очевидно, однак, він рано залишив своє ремесло і віддався своїй філософії – тому “шуканню мудрості” якому він присвятив усе своє життя і в якому він не має попередників.
Для давньогрецького філософа Сократа (принаймні, якщо вірити його учневі Платону) сенсом життя є мудрість, пізнання і самопізнання. Тільки вони і здатні зробити нас по-справжньому щасливими, бо вчать нас не радіти матеріальним речам, а тому, як ми ними розпоряджаємося.
Сократа звинувачують у тому, що він не визнає богів, яких визнає місто, і вводить інших, нових богів. Звинувачується він і в розбещенні молоді. Необхідне покарання – смерть”.
Але як не переконували вони Сократа врятуватися, він рішуче відкинув їхнє прохання. Сократ вважав, що втеча була б незгодною з його вченням, зганьбила б його. Коли минув час відтермінування, він, розмовляючи з друзями про безсмертя душі, випив кубок отрути, і помер з незворушним, світлим спокоєм.