Найпоширенішим овочом була ріпа. Вона встигала лише за два місяці, що дозволяло часто збирати врожай. Поряд з приказкою «щи та каша — їжа наша» була й інша приказка: «ріпа, риба та гриби». Ріпу, капусту, хрін, цибулю та моркву на Русі вирощували вже в XI столітті – це підтверджує текст «Домострою».
Не менш активно на російських городах вирощували корінь петрушки, пастернак, буряк, редьку та редис (все це є й зараз, а ось про брукву забувають) — коренеплоди добре зберігаються, а це вкрай важливо в умовах довгих та холодних зим.
До появи у нас картоплі – у різних регіонах називають її бараболею, бандуркою, бульбою, мандібуркою – українці їли переважно каші з круп, страви з борошна, а також сирі та квашені овочі. Поки картопля не прижилася, у Україні його називали чортовим яблуком, земляною грушею, ріпою диявола, собачими яйцями.
Їли редьку, ріпу, хрін, горох, яблука, вишню та інші ягоди, а також багато свіжої зелені. Готували кашу з ячменю, горохову локшину, смажили гриби та квасили капусту. Завжди були припасені та мариновані в оцті овочі. Як відомо, це джерело пробіотиків, корисних для мікрофлори кишечника.