Есе – це прозовий твір невеликого обсягу і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на визначальне або вичерпне трактування предмета. У "Тлумачному словнику іншомовних слів" Л. П.
Під час написання есе важливо також враховувати такі моменти: Вступ і висновок мають фокусувати увагу на проблемі (у вступі вона ставиться, у висновку – резюмується думка автора). Необхідне виділення абзаців, червоних рядків, встановлення логічного зв’язку абзаців: так досягається цілісність роботи.
Есе складається з трьох частин – вступу, основної частини та висновку. Есе завжди містить тезу – основну ідею, позицію автора. Теза може міститися на початку есе, якщо в автора вже є точка зору на дану проблему, або у висновку, якщо він приходить до неї в результаті міркувань.
Як перше речення есе можна використати відповідну за змістом цитату когось із великих (учених, письменників, політиків). При цьому основна частина есе може як підтверджувати, так і спростовувати зміст цитати. Особистісний вступ. Можна розповісти про особистий досвід, який зумовив вибір теми.