Крилов дуже любив багато та смачно їсти, і переїдання вважається однією з можливих причин його смерті. Сучасники відзначали неохайність байка — він завжди лінувався приділяти увагу своєму зовнішньому вигляду, недбало зачісувався і рідко змінював одяг.
Письменник дуже любив дивитися на пожежі і не пропускав жодного слушного випадку. Диван був улюбленим предметом Івана Андрійовича у будинку, де він міг відпочивати годинами. Крилов став зразком Гончаровського Обломова. Гра в карти на гроші була улюбленою грою Івана Андрійовича.
Він став власником друкарні та почав видавати журнал «Глядач», який дуже любили читати багато людей. Читачам особливо подобалися твори самого Крилова: «Каїб, Східна повість», «Пахвальна мова на згадку про мого діда», «Думки філософа про моду».
Іван Андрійович Крилов (2 [13] лютого 1769, Москва – 9 [21] листопада 1844, Санкт-Петербург) – російський публіцист, байкар, поет, видавець сатирико-просвітницьких журналів. Найбільш відомий як автор 236 байок, зібраних у дев'ять прижиттєвих збірок (виходили з 1809 по 1843).